Презентация Витривалість та методика ЇЇ виховання. Лекція 14 онлайн

Содержание слайда: Лекція 14. Витривалість та методика ЇЇ виховання

Содержание слайда: Витривалість як фізична якість Якщо довгий час виконувати напружену роботу, то з’являються ознаки стомленості. Час роботи з початку стомленості до повної відмови організму продовжувати роботу називається - фазою компенсованого стомлення. Якщо запропонувати виконати певну роботу різним людям, то стомлення у них відбудеться у різний час. Звідси: Витривалістю людини – називається здібність протистояти стомленню у якій-небудь діяльності. Стомлюваність буває: розумова, сенсорна (органи чуття), емоційна, фізична. Названі види стомленості взаємопов’язані, але більше всього нас цікавить фізична стомленість. Тому мова йтиме переважно про фізичну витривалість.

Содержание слайда: Показники витривалості Показниками витривалості можуть бути: - тривалість роботи (абсолютна витривалість); - тривалість роботи з визначеною потужністю (відносна або парціальна витривалість). Потужність роботи визначається добутком інтенсивності на прикладену силу Приклади: Запас швидкості = (Т дистанції : кількість відрізків) – Т кращого відрізку, де Т – час долання відрізку в хв, с; Індекс витривалості = Т дистанції – (Т кращого відрізку х кількість відрізків).

Содержание слайда: Види витривалості В залежності від кількості м’язових груп, які беруть участь у роботі витривалість поділяють на локальної дії (менше 50 % м’язів) і загальної дії (більше 50% м’язів). Витривалість залежить від потужності роботи, тобто від інтенсивності (сили і швидкості). Прийнято виділяти 4 зони відносної потужності: Максимальна; Субмаксимальна; Велика; Помірна. При дуже помірній потужності проявляється так звана абсолютна витривалість, яку прийнято називати загальною.

Содержание слайда: Загальна витривалість Загальна витривалість – це здатність виконувати довгий час роботу помірної інтенсивності з використанням більшості м’язів. Загальна витривалість або абсолютна не залежить від специфіки роботи. Вона однаково проявляє себе у будь-яких видах м’язової діяльності. Набута у одному виді роботи за законами “теорії переносу” добре проявляє себе у інших видах. В її фізіологічній основі лежать аеробні реакції.

Содержание слайда: Спеціальна витривалість Спеціальна витривалість – це витривалість, яка належить до певної діяльності, вибраної як предмет спеціалізації. Підвидів спеціальної витривалості безліч. Але умовно їх можна поділити на такі: - витривалість у стереотипних (суворо-регламентованих) вправах; - витривалість у нестереотипних (ациклічних) вправах.

Содержание слайда: Втомлюваність та показники витривалості Витривалість розвивається тільки у тих випадках, коли долається стомленість. При цьому організм намагається адаптуватися до величини і характеру навантаження як зовнішнього подразника. Отже в основі методики розвитку витривалості лежить спосіб регулювання навантаження. Він передбачає регулювання наступних компонентів фізичного навантаження: 1. Інтенсивність вправи або швидкість пересування; 2. Тривалість вправи; 3. Тривалість інтервалів відпочинку; 4. Характер відпочинку (активний, пасивний); 5. Число повторень.

Содержание слайда: Деякі допоміжні фактори, що сприяють вдосконаленню витривалості 1) розширення фізіологічних меж стійкості (збільшення буферної ємності крові, адаптація до надлишку вуглекислого газу та недостачі кисню); 2) розширення психологічних меж опірності організму до стомлення.   У зв’язку з тим, що розвиток витривалості найкращим чином проходить на фоні стомленості, важливим є, з методичної точки зору, акцентувати увагу на удосконаленню витривалості наприкінці заняття чи тренування і використовувати для цього уже добре вивчені вправи.

Содержание слайда: Шляхи збільшення аеробних можливостей організму 1) підвищення максимального рівня споживання кисню; 2) розвиток здібності підтримувати рівень споживання кисню тривалий час; 3) збільшення швидкості дихальних процесів. Основні методи: рівномірної, безперервної, повторної і перемінної вправи.

Содержание слайда: Шляхи збільшення анаеробних можливостей 1. Удосконалити функціональні можливості фосфокреатинового механізму (алактатної витривалості); 2. Удосконалити гліколітичний механізм (лактатної витривалості). Основний метод: повторно-прогресуюче використання інтервальної вправи на скорочених відрізках.

Содержание слайда: Особливості виховання спеціальної витривалості У зв’язку з тим, що розвиток витривалості найкращим чином проходить на фоні стомленості, важливим є, з методичної точки зору, акцентувати увагу на вдосконаленні витривалості наприкінці заняття чи тренування і використовувати для цього уже добре вивчені вправи.

Содержание слайда: Деякі допоміжні чинники у виховання спеціальної витривалості 1) розширення фізіологічних меж стійкості до стомлення (збільшення буферної ємності крові, адаптація до надлишку вуглекислого газу та недостачі кисню); 2) розширення психологічних меж опірності до стомлення (шляхом виховання морально-вольових якостей та вміння протистояти стомленню).

Содержание слайда: Література Теорія и методика фізичного виховання / Під ред. Т.Ю. Круцевич (В 2-х т.). К.: Олимпийская литература, 2008. – Т. 1. - с. 226-246. Платонов В.Н.. Общая теория подготовки спортсменов в олимпийском спорте. Учебник. К.: «Олимпийская литература», 1997. – с. 313-328. Товт В.А. Основи теорії і методики фізичного виховання / Товт В.А., ДулоО.А., Щерба М.Ю.. Навчальний посібник. Ужгород, ДВНЗ «Графіка», 2010. – С.86-90.