Презентация Романівський стиль. Період існування онлайн

Содержание слайда: Романівський стиль

Содержание слайда: Період існування Термін «романський стиль» умовний і виник у першій половині 19 століття, коли був виявлений зв'язок середньовічної архітектури з римською. У 11 -12 століттях церква досягла вершини могутності. Її вплив на духовне життя того часу було безмежне. Церква була головним замовником творів мистецтва. Стиль, що панував у мистецтві Західної Європи (а також деяких країн Східної Європи) в 10-12 ст. (У ряді місць і в 13 ст.), Один з важливих етапів розвитку середньовічного європейського мистецтва. Термін "романський стиль" був введений на початку 19 ст.

Содержание слайда: Особливості екстерєру Романський стиль ввібрав різні елементи пізньоантичного і меровингского мистецтва, культури "Каролингского відродження" (крім того - мистецтва епохи "Великого переселення народів", Візантії та мусульманських країн Близького Сходу). Соціальна основа романського стилю - система розвинених феодальних відносин і ідеологія католицької церкви. Головними розповсюджувачами романського стилю (насамперед в галузі культової архітектури) були монастирські ордена, а будівельниками, робітниками, живописцями, скульпторами, переписувачами і декораторами рукописів - ченці; в кінці 11 ст. з'явилися бродячі артілі каменотесів-мирян (будівельників і скульпторів). Окремі романські будівлі та комплекси (церкви, монастирі, замки) зазвичай зводилися серед сільського ландшафту і панували над округою як земну подобу "граду божого" чи наочне вираження могутності феодального владики. Романські будівлі гармоніювали з природним оточенням, їх компактні форми і ясні силуети як би повторювали і узагальнювали природний рельєф, а місцевий камінь, найчастіше служив будівельним матеріалом, органічно поєднувався з грунтом і зеленню. Вигляду будинків виконаний спокійній і урочистій сили. Характерними особливостями будівель романського стилю були масивні стіни, ваговитість і товщина яких підкреслювалися вузькими прорізами вікон і східчасто поглибленими порталами, а також високі вежі, які стали одним з головним елементом архітектурним композицій. Романське будівля була систему простих стереометричних обсягів (кубів, паралелепіпедів, призм, циліндрів), поверхня яких розчленовувалися лопатками, аркатурним фризами і галереями, рітміеірующімі масив стіни, але не порушують його монолітної цілісності. Храми романського стилю розвивали успадковані від ранньохристиянського зодчества типи базилікальною і центричний (найчастіше круглої в плані) церкви; в базилікального храму в місці перетину трансепту з поздовжніми нефами зводилися світловий ліхтар або вежа. Кожна з головних частин храму являла собою окрему просторову клітинку, як всередині, так і зовні чітко відокремлену від інших. В інтер'єрі мірні ритми поділяють нефи аркад і підпружних арок, на значній відстані один від одного включалися в кам'яну масу зводу, викликали відчуття стійкості конструкції храму; це враження посилювалося склепіннями (переважно циліндричними, хрестовими, хрестово-реберними, рідше - банями), що прийшли в романський стиль на зміну плоским дерев'яним перекриттям і спочатку з'явилися в бічних нефах. Якщо в ранньому романському стилі головну роль у декорі грала настінний живопис, то в кінці 11-початку 12 ст., Коли склепіння і стіни знайшли більш складну конфігурацію, провідним видом храмового декору стали монументальні рельєфи, що прикрашали портали, а часто і всю фасадну стіну, а в інтер'єрі-зосереджені на капітелях колони. У зрілому романському стилі плоский рельєф змінюється більш високим, насиченим світлотіньовими ефектами, але незмінно зберігає органічний зв'язок зі стіною.

Содержание слайда: Приклади Крак-де-Шевальє (Замок лицарів) Сирія. 1131 феодальний замок, монастирський ансамбль і храм. Романську замкову архітектуру пронизував дух войовничості і постійної потреби самозахисту. Феодальні замки мали могутні кам'яні стіни з зубцями і круговими ходами нагорі і були укріплені триповерховими вежами і оточені глибоким ровом; величезні ворота були з'єднані з підйомним, на ланцюгах, мостом. В кінці XII ст. на фортечних стінах з'явилися вежі з бійницями і галереї з люками в підлозі для того, щоб кидати каміння чи лити киплячу смолу на нападників. Замковий ансамбль включав в себе також високу прямокутну чи круглу вежу - донжон, під якою розташовувалися підземелля, численні комори та приміщення для слуг і охорони. Замки і донжони зводилися на високому пагорбі або укосі біля річки, іноді на штучному підвищенні. Фортеці вигідно використовували рельєф місцевості і підпорядковували йому планування замку. Основою храмового романської архітектури був тип старої римської базиліки. Але вузький простір базиліки було погано пристосоване до зрослій потоку паломників, тому романські храми будуються більшими за розмірами і висоті центрального нефа. У перекриттях будівлі дерево поступово змінюється міцним каменем.