Презентация Розділові знаки при вставних словах і звертаннях онлайн

Содержание слайда: Розділові знаки при вставних словах і звертаннях.

Содержание слайда: Звертання, вставні і вставлені компоненти ускладнюють речення додатковим повідомленням про віднесеність висловлюваного до об'єктивної дійсності. На письмі вони виділяються розділовими знаками, а в усному мовленні - інтонацією й характеризуються такими специфічними особливостями: не є членами речення; не відповідають на жодне запитання; не пов'язуються із членами речення ні сурядним, ні підрядним зв'язком; деякі з них становлять речення, а інші утворились із речень з різною мірою втрати предикативності. Звертання, вставні і вставлені компоненти ускладнюють речення додатковим повідомленням про віднесеність висловлюваного до об'єктивної дійсності. На письмі вони виділяються розділовими знаками, а в усному мовленні - інтонацією й характеризуються такими специфічними особливостями: не є членами речення; не відповідають на жодне запитання; не пов'язуються із членами речення ні сурядним, ні підрядним зв'язком; деякі з них становлять речення, а інші утворились із речень з різною мірою втрати предикативності.

Содержание слайда: 1. Cлова й словосполучення, що виражають оцінку повідомлюваного (впевненість або невпевненість): безсумнівно, безперечно, без усякого сумніву, в усякому разі (випадку), напевно, дійсно, думаю, зрозуміло, здається, очевидно, певно, природно, припустимо, розуміється, само собою зрозуміло, слід гадати, скажімо, сподіваюся. Сюди ж належать слова було, буває, бувало, трапляється, як звичайно, як завжди, як водиться, які вказують на ступінь звичайності викладених фактів; 1. Cлова й словосполучення, що виражають оцінку повідомлюваного (впевненість або невпевненість): безсумнівно, безперечно, без усякого сумніву, в усякому разі (випадку), напевно, дійсно, думаю, зрозуміло, здається, очевидно, певно, природно, припустимо, розуміється, само собою зрозуміло, слід гадати, скажімо, сподіваюся. Сюди ж належать слова було, буває, бувало, трапляється, як звичайно, як завжди, як водиться, які вказують на ступінь звичайності викладених фактів;

Содержание слайда: 2.Вставні слова, що виражають почуття мовця, дають емоційну оцінку повідомлюваних фактів: на щастя, на жаль, на радість, на біду, ніде правди діти, нічого гріха таїти, чого доброго, на диво, як навмисно, на злість; 2.Вставні слова, що виражають почуття мовця, дають емоційну оцінку повідомлюваних фактів: на щастя, на жаль, на радість, на біду, ніде правди діти, нічого гріха таїти, чого доброго, на диво, як навмисно, на злість;

Содержание слайда: 3.Вставні слова, що вказують на порядок думок та їх зв'язок, послідовність викладу: по-перше, по-друге, з одного боку, з другого боку, до речі, отже, нарешті, словом, одним словом, власне кажучи, можна сказати, передусім, між іншим, наприклад, повторюю, підкреслюю, головним чином, таким чином, проте, однак, крім того та ін.; 3.Вставні слова, що вказують на порядок думок та їх зв'язок, послідовність викладу: по-перше, по-друге, з одного боку, з другого боку, до речі, отже, нарешті, словом, одним словом, власне кажучи, можна сказати, передусім, між іншим, наприклад, повторюю, підкреслюю, головним чином, таким чином, проте, однак, крім того та ін.;

Содержание слайда: 4. Слова й словосполучення, що вказують на джерело інформації: кажуть, повідомляють, за повідомленням, за даними, за визначенням, з погляду, по-моєму, по-твоєму, пам'ятаю, на думку, за словами; 4. Слова й словосполучення, що вказують на джерело інформації: кажуть, повідомляють, за повідомленням, за даними, за визначенням, з погляду, по-моєму, по-твоєму, пам'ятаю, на думку, за словами;

Содержание слайда: 5. Вставні слова, що вказують на способи оформлення думок або характер висловлювання: взагалі, власне кажучи, одним словом, можна сказати, м'яко кажучи, так би мовити, що називається, як кажуть, якщо говорити правду та ін. 5. Вставні слова, що вказують на способи оформлення думок або характер висловлювання: взагалі, власне кажучи, одним словом, можна сказати, м'яко кажучи, так би мовити, що називається, як кажуть, якщо говорити правду та ін.

Содержание слайда: 6. Вставні слова, звернені до співрозмовника або до читача з метою активізації його уваги: розумієте, бачиш, розумієш, уявіть, вірите, послухайте, погодьтеся, пробачте мені, дозвольте. 6. Вставні слова, звернені до співрозмовника або до читача з метою активізації його уваги: розумієте, бачиш, розумієш, уявіть, вірите, послухайте, погодьтеся, пробачте мені, дозвольте.

Содержание слайда: Ще…. Ще…. Ускладнювальні компоненти речення вживаються для того, щоб привернути увагу до висловленої думки або виразити своє ставлення до неї. Звертання - це слово (або сполучення слів), що називає особу або предмет, до яких спрямоване мовлення: Земле!.. Тобі я на рану не висиплю солі - Я окроплю твою рану цілющим зерном

Содержание слайда: Звертання найчастіше виражене іменником у кличному відмінку, як у наведених вище прикладах, або у формі, що збігається з формою називного відмінка: Київ мій, ти у серці завжди. Звертання найчастіше виражене іменником у кличному відмінку, як у наведених вище прикладах, або у формі, що збігається з формою називного відмінка: Київ мій, ти у серці завжди. Звертання може бути виражене також прикметником, дієприкметником, числівником, ужитим у значенні іменника: А може, зараз ти не в полі, любий. А десь у теплому гостиннім домі.

Содержание слайда: Здебільшого звертання ускладнюють спонукальні й питальні речення. Вони можуть вживатися на початку, в середині й у кінці речень. Здебільшого звертання ускладнюють спонукальні й питальні речення. Вони можуть вживатися на початку, в середині й у кінці речень. 1. Якщо звертання стоїть на початку речення і вимовляється без окличної інтонації, після нього ставиться кома: Зброє моя, послужи воякам Краще, ніж служиш ти хворим рукам. 2. Якщо звертання стоїть в кінці речення, то перед ним ставиться кома, а після нього - той знак, якого потребує інтонація речення в цілому: Вставай же, сонце! Слався, дух творчості людської! ; Де зараз ви, катимого народу? 3. Якщо звертання вжито в середині речення, то воно виділяється комами з обох боків: Як ти любиш, серце моє рвійне. Почуттями тільки і живеш. То радієш ти, а то спокійне, То печаль в тобі без краю й меж  4. Якщо звертання, що стоїть на початку речення, вимовляється з окличною інтонацією, то після нього ставиться знак оклику, а наступне слово пишеться з великої літери; Юначе! Хай буде для неї твій сміх, І сльози, і все до загину... Не можна любити народів других, Коли ти не любиш Вкраїну!.. 5. Вигуки о, ой від звертання комами не відділяються: О дні зими, Зливайтесь в день один! Хай непомітно час для мене лине  6. Якщо звертання повторюються або вони однорідні, то вони розділяються знаком оклику (і пишуться з великої літери) або комою: Дніпро, Дніпро! Ти покохав. Як матір, Україну, Ти рідним братом її став І братом до загину ;Мій коханий! Птах мій сонцекрилий!.. Чом так мало бачимось цю зиму?